Це був 92-й день повномасштабного вторгнення і 458-й день, відколи русня вгатила по Каховській ГЕС. Саме цього дня журналістська команда «Експерт-КР» приїхала до селища Нововоронцовка Херсонської області.
Начальник Нововоронцовської селищної військової адміністрації Андрій Селецький спочатку повів нашу знімальну групу до меморіалу загиблим захисникам України родом із Нововоронцовки. Після його розповіді про це нещодавно відкрите місце пам’яті ми вирушили до колодязя.
Дорогою Андрій розповідав, що відсутність води внаслідок підриву росіянами Каховської ГЕС є не так проблемою, як задачею №1 у громаді та передусім у самій Нововоронцовці.
Проблема з водопостачанням була ще задовго до підриву Каховського водосховища, і з підривом ця проблема стала ще гострішою. Тому один із напрямків вирішення цієї задачі, який я придумав, — це пошук старих колодязів, — каже начальник селищної військової адміністрації.
Ми підходимо до старого двоповерхового будинку, вікна якого закладені цеглою та забиті дошками. Андрій розповідає, що це будинок одного з єврейських купців, які жили тут на початку ХХ століття. До будинку прибудовані довгі амбари.
На тому місці, де ми стоїмо, також був будинок. У ньому в 1941-1944 роках під час німецької окупації знаходилося хірургічне відділення, німці тут проводили операції. Згодом цей будинок знесли.
Це історичний центр Нововоронцовки, тут вирувало життя починаючи з кінця XVIII століття — це підтверджена інформація. А непідтверджена, я так підозрюю, — що в цьому районі на початку XVIII століття існував зимівник козаків Запорізької Січі, — говорить Андрій Селецький.
Якось до голови СВА звернувся місцевий житель, який повідомив, що десь тут, під стіною будинку, має бути колодязь.
Я говорю: «Друже, під стіною колодязі робили тільки в середньовічних фортецях. Тут немає середньовічної фортеці».
Він каже: «Під стіною десь має бути, прямо на куту фундамента».
Я викликав працівників комунального підприємства, сказав: «Розкриваємо», — і ми знайшли цей колодязь, — розповідає Андрій.
Коли колодязь розкрили, він був повністю сухий. Але у жителів громади вже є досвід розчищення 10 колодязів, і є «супербригада», з якою ми згодом поспілкувалися.
Нововоронцовці починали роботу з сухих колодязів — працівники чистять, і вода починає потроху з’являтися. Ми якраз застали момент, коли бригада відкачувала воду.
Вчора почистили хлопці, і сьогодні відкачуємо, вода вже накоплюється. Ми його чистим вже не перший тиждень. Кожне відеречко, яке витягують, одразу обліковують, щоб знати кількість сміття, яке витягнули, — каже Андрій.
На землі рівними рядами лежать скляні пляшки, кістки та черепи тварин, бруски деревини та шматки металу. Усе це місцеві називають «колекцією органіки і скла».
Це все закинуто не росіянами, не німцями, не інопланетянами. Це наше рідненьке Нововоронцовське сміття, — іронізує Андрій.
Це сміття 1950-х, 1960-х, 1970-х років, — часу, коли робили централізоване водопостачання. Напевно, люди думали, що тепер у них постійно буде вода, більше не потрібні колодязі, і “давайте туди туші коров закидувати, дровиняки і кардани від машин”.
Керівник робіт із розчистки колодязів у Нововоронцовці Сергій Козицький розповідає, що перший колодязь, який вони з працівниками чистили, знаходиться біля місцевого музею. Звідти сміття діставали і виносили вручну.
Потім взяли триногу, бо виявилося, що колодязі глибокі, до 14-15 метрів. Спочатку розривають приблизно 7 метрів вглиб, а далі ще 7-8 метрів сміття. Але попередні колодязі були рівні та йшли просто вглиб. А цей донизу розширюється. Зараз робітники дочищають колодязь до дна, яке вже видно.
Працівник бригади з розчистки колодязів Олександр Ящуренко розповів про роботу на дні колодязів.
Мене спускають, і все, що там знаходиться, я повинен подати, щоб хлопці все витягнули. Я не боюся. Висоти боюся, а глибини — ні.
Цей колодязь найбрудніший: старі двигуни, купа сміття та бочки з солідолом. Там уже суттєвий шар мастила на воді, доведеться якось його збирати, вичерпувати чашкою у відро, чи кухликом.
Журналістка запитує, як визначають, що це сміття певних років. Олександр каже, що дивляться по скляних пляшках: на дні вибито рік. Чоловік розповідає, що перший метр до води — це зазвичай побутове сучасне сміття, далі знаходять кістки тварин. Коли знайшли скелети та кістки, викликали відповідного фахівця, щоб розібратися, чиї це залишки. Виявилося — свинячі.
Із досвіду розчистки попередніх колодязів зрозуміли, що найдавнішим є саме цей колодязь, який чистять зараз.
Наша журналістка Ольга вирішила спуститися у колодязь, аби на власні очі побачити роботу зсередини. Вдягнувши гумові чоботи та необхідне спорядження для страхування, вона взяла камеру та ліхтар, щоб опуститися на глибину слідом за Олександром.
На спеціальній конструкції, яку називають ліфтом, Ольгу опускають в колодязь. Вона фіксує на відео каміння різних форм та розміру, яке слугує «стінами» колодязя. «Холодно», — каже Ольга та намагається знайти мітку на стіні, від якої був початок розчищення.
На дні колодязя її зустрів Олександр, який спустився раніше. Чоловік показує каміння, по якому струмочками стікає вода. На стінах колодязя видно дерев’яні колоди, які, ймовірно, колись слугували фундаментом будівлі. Ольга запитує, на якій вони зараз глибині та скільки ще потрібно розчистити.
Зараз ми знаходимося на глибині приблизно 11 метрів. Прогнозів поки немає взагалі, бо що глибше, то більше дно придавлене вагою, — відповідає Олександр.
Робітники викопують все лопатами. У цьому колодязі вони працюють вже три тижні, а загалом робота триває від місяця до півтора. Після цього колодязь потрібно ще й вимити.
Під час обстрілів та повітряних тривог робота зупиняється задля безпеки працівників.
Олександр показує заглиблення в стіні між камінням. Журналістка просовує туди руку і каже, що скільки дістає — далі також каміння. У цьому колодязі стіни завтовшки понад метр.
Одразу було страшно, а потім звикаєш до такої роботи. Це вже п’ятий колодязь, який я розчищаю. В одному з таких на дні я знайшов монету. Уже не було видно, яка це саме монета, але розумію, що вона старовинна, — розповідає працівник.
Ольга запитує про шар солідолу на воді, про який згадував чоловік. Він каже, що цей шар залишається на воді, муляці та камінні. Під світлом ліхтарика видно масну плівку на поверхні.
На дні колодязя — скляні пляшки. На одній вибито 1964 рік. Також лежить шмат заліза, яке вже зрослося з камінням. Усе це робітникам ще доведеться витягати назовні.
Було страшно, коли кістки знаходили. Я боявся, щоб людські не попалися. Багато було свинячих кісток і коров’ячих голів, — каже працівник бригади розчистки.
Журналістка знімає колодязь навколо себе, передає вітання з глибини 11-ти метрів та обіцяє звітувати, коли роботи у колодязі будуть завершені.
Андрій Селецький каже, що, якщо колодязь було викопано до спорудження водосховища, то в ньому обов’язково буде вода.
Питання не в тому, що ми зробимо водопостачання, а колодязі закинемо. Це питання в повазі до культури криниці. Криниця завжди була якорем у соціальній сфері, бо до неї завжди сходилися люди, в економічній сфері, бо навколо криниць будувалися поселення. Тож повага до криниць важлива. До того ж, це про цивільний захист: не дай боже, хтось отруїть нам воду — а у нас є мережа криниць, які вже і розчищені, і досліджені з наукової точки зору.
Тому ми шукаємо колодязі та будемо продовжувати шукати. Тож якщо ви знаєте, де знайти колодязі у Нововоронцовці, — кажіть, будемо розчищати, — говорить начальник Нововоронцовської селищної військової адміністрації Андрій Селецький.
