Висипаюся я відсотків на 60, — сміється Євгенія, — але підтримую себе в інші способи — спортом і прогулянками на природі.
Ми якраз і розмовляємо з Женею, гуляючи в одному з міських парків неподалік будівлі, де зараз знаходиться тимчасова база простору «Гарт». Згаданий простір відновлення військових і цивільних близько року створює в Кривому Розі громадська організація «Об’єднання Відповідальних Громадян».
Нині в історичному центрі міста триває реконструкція двоповерхової будівлі, зведеної ще в 1930-х роках, — саме тут невдовзі розташуються служби «Гарту». Та наразі простір уже розпочав надавати послуги з фізичного та психологічного відновлення на тимчасовій локації.
Євгенія Журавель займається розбудовою служби психологічної реабілітації, паралельно створюється служба фізичної реабілітації, згодом до них додасться ще соціальна.
Коли після початку повномасштабного російського вторгнення племінник Євгенії пішов у військо, вона почала допомагати в закритті запитів його підрозділу. У квітні 2022 року знімальна група «Експерт-КР» їздила разом із Женею на межу Дніпропетровської та Херсонської областей, де тоді перебував підрозділ.
Ось ми в неділю побалакали з ними про те, що їм потрібні ноутбуки і картки microSD, — і сьогодні я вже їх везу. Військові завжди кажуть: «Ми дуже, дуже вдячні, що люди включаються, що ми тут не одні». А люди кажуть: «Дякуємо військовим, які нас захищають»…
Того разу Євгенія привезла для потреб підрозділу ноутбук, флешки для коптерів та інше необхідне обладнання.
Також Євгенія згадує, що однією з потреб підрозділу племінника тоді була машина швидкої допомоги. Зізнається, що на той час вона не уявляла, як зібрати потрібну значну суму чи де взяти авто.
Я прийшла до культурно-громадського центру «Шелтер+», бо побачила пост Юлія Морозова, де він обіцяв розповісти, як ефективно збирати гроші на різні потреби. І коли ми з ним спілкувалися, я сказала, що мені потрібна машина.
Саме Юлій Морозов допоміг Євгенії забезпечити підрозділ автомобілем — на початку квітня він пригнав зі Львова повноцінне сучасне авто швидкої допомоги. Коли автівку доправили в підрозділ, військовий, який завідував медичною службою, дякував зі сльозами на очах.
Невдовзі Юлій Морозов запропонував Євгенії долучитися до психологічної допомоги внутрішньо переміщеним особам. Навесні 2022-го «Шелтер+» допомагав тисячам людей, які через російську агресію були змушені покинути домівки. Тут роздавали продуктові набори, засоби гігієни, одяг, а головне — залучали людей до різних заходів, щоб підтримати їх морально. Зокрема проводили й групові психологічні заняття, які Женя взялася вести.
Сформувалась перша група внутрішньо переміщених осіб, і ми почали працювати. Зустрічей тоді було багато, по кілька груп на тиждень… А влітку 2022-го це вилилося в пропозицію очолити службу психологічної реабілітації в просторі відновлення військових і цивільних «Гарт».
Відновлення для України зараз є ключовим словом. Таким воно є і для «Гарту», який розбудовується в Кривому Розі «з нуля» в партнерстві з делегацією Євросоюзу в Україні. Війна триває, і потреба у всебічному відновленні від її наслідків є нагальною. А особливо важливою і першочерговою є необхідність допомагати відновлюватися людям, передусім військовим, які віддають заради нашого захисту своє здоров’я. І мова не лише про фізичне здоров’я, а й психологічне. Унаслідок переживання стресових ситуацій психіка людини може травмуватися, що часом призводить до фізичних проявів. Тож психологічна реабілітація вкрай потрібна для того, щоб відновити і психічне, і фізичне здоров'я людини.
Перший і найголовніший акцент я як керівниця служби психологічної реабілітації простору відновлення військових і цивільних «Гарт» роблю на тому, що не роз'єдную фізичну і психологічну реабілітацію, — каже Євгенія Журавель.
Треба дивитися на відновлення людини в цілому. Я дивлюся на людину не як на симптом, не як на діагноз, не як на наслідок пошкодження, а передусім як на людину, яка має певне пошкодження. Тобто я перед собою бачу не травму, не діагноз, а людину, яка постраждала внаслідок воєнних дій. Ця людина, скоріше за все, захищала країну, ставши до лав війська, і внаслідок цього втратила своє здоров'я, фізичне, психічне. І моє завдання — докласти всіх зусиль, щоб повернути її нормальне життя.
Психологиня зауважує: наші люди не звикли звертати увагу на себе, це не просто відсутня звичка — це нібито соромно, часто називається егоїзмом. А насправді це норма, тому що доросла людина несе відповідальність за своє життя. Про необхідність і способи розуміння та піклування про себе, про роботу організму, взаємодію психіки і тіла Євгенія Журавель розповідає на психоедукаційних заходах простору.
Я завжди намагаюся аналізувати події не з позиції «погано» чи «добре» — тому що це оцінка, і насправді це не дуже допомагає, — але з позиції «що ми можемо з цим робити». Ми тут, ми не можемо вплинути на ці обставини, ворог прийшов, ворог нас знищує, але війна — це не остаточне закінчення, це не дорівнює смерть. Це може бути «смерть», на превеликий жаль, але війна — це привід поборотися, постояти за себе, захистити себе. Ми вчимося розуміти себе, допомагати собі вистояти в надзвичайних умовах, а далі відновлюватися і піклуватися про себе.
Як тренерка Євгенія також проводила групову роботу з близькими військових — це й група підтримки тих, хто чекає когось з фронту, і група з психоемоційного розвантаження, де учасниці та учасники вчаться долати вплив стресу. Зараз цими напрямками займається її колежанка.
Я проводжу також сеанси біосугестивної терапії (психологічний метод, який поєднує прийоми вербального і невербальної навіювання. — Ред.), яку привезла з реабілітаційного центру «Лісова Поляна». Це метод, який показав свою високу ефективність у роботі саме з військовими, з ветеранами. Я максимально ефективна, помічна саме в своїй професії.
«Як вона все це „вивозить?“» — замислювалася журналістська команда «Експерт-КР» раз у раз, знімаючи відео про тренінги, психологічні фестивалі та інші заходи, які з командою «Об’єднання Відповідальних Громадян» проводить Євгенія Журавель. Власне, стимулом розповісти про цю героїню і стало те, що вона організовує своє життя за тими самими принципами, які пропонує іншим.
Я та психологиня, яка перед тим, як щось порадити, випробовує це на собі. Коли я говорю про те, що краще піклуватися про себе, ніж потім лікуватися, я точно знаю, про що говорю, тому що періодично й самій доводиться вдаватися до відновлення зі сторонньою допомогою.
Євгенія називає чотири основні аспекти піклування про себе, про які варто дбати. Перше — це висипатися. Друге — регулярно, повноцінно, правильно харчуватися. Третє — відчувати підтримку близьких. Четверте — обов'язково мати фізичну активність. Каже, що всі негативні переживання, стресові події — це фізіологічні процеси в нашому організмі, і їх треба опрацьовувати й через тіло. Це має бути активність, яка приносить задоволення.
Років 10-12 тому я ходила в «качалку» — це був не зал із суперовими тренажерами, як зараз, а от саме класична «качалка», і це був бодібілдинг — гантелі, штанги, гирі. Я була перша там дівчинка. Я з душею так качалася, присідала зі штангою в півтори своєї ваги — на той момент це було 75 кг. Таким чином, як тепер розумію, я відновлювалася після травматичної події.
У листопаді 2023 року племінник Євгенії Іван Соя загинув в бою на Лиманському напрямку, захищаючи Україну. Повернувся додому на щиті. Євгенія і нині підтримує зв'язок із підрозділами Івана й професійно допомагає тим, хто там служить.
Розповідає, що відновитися після загибелі рідної людини їй теж допомагає спорт, а саме — заняття тенісом:
Племінник був для мене особистим символом. Після його загибелі я зрозуміла, що сама вже не справляюсь. На мені було багато професійного навантаження, я не могла просто випасти і залишити всі проєкти. Спало на думку спробувати пограти в теніс. І мені «зайшло»! Я можу грати тільки о 7:30–8 ранку, тому що далі в мене робочий день. Для мене теніс — це задоволення, азарт, драйв, це наповнює позитивними емоціями. І активність обов'язково має бути саме така, яка наповнює і дає радість.
Ще один спосіб відновлення, який рекомендує Євгенія, — мандрівки. Розповідає, що любить подорожувати Україною за кермом своєї автівки, та каже, що такі мандри її розвантажують. Зізнається, що через завантаженість у проєктах зараз нечасто кудись подорожує, але каже, що отримує «порцію» відновлення навіть від поїздок із якогось кінця нашого довгого міста додому ввечері, слухаючи улюблену музику.
Ще одна надзвичайно важлива активність, яку Євгенія практикує регулярно, — це донорство крові. Згадує, що вперше спробувала здати кров ще на початку 2000-х.
У мене мама була доноркою, то для мене це було доступною допомогою, яка не вимагає нічого від тебе взагалі, крім як бути здоровою, — розповідає Євгенія.
Коли я вперше приїхала на станцію переливання, у мене кров не взяли, бо я важила менше 50 кг. Згодом я виправила цей «недолік» і після 2014-го почала здавати кров регулярно, включившись таким чином у допомогу війську. Це дуже швидко, дуже легко. Це така проста можливість врятувати чиєсь життя.
Євгенія закликає усіх долучатися до допомоги військовим. Каже, що розуміє, що не всі мають бути зі зброєю у ЗСУ, але переконана, що всі мають долучитися до захисту України, до допомоги війську, до нашої перемоги.
Здати кров, задонатити на збори, сітку сплести, — це такі елементарні, прості речі, і це має бути теж наша звичка, повсякденна воєнна звичка, норма, а не якийсь героїзм, — підсумовує Євгенія.
Ми закінчуємо розмову — а вже через 20 хвилин Євгенія починає черговий груповий сеанс біосугестивної терапії, після якого проводить ще й тренінг... Щобільше, уже наступних після нашої зустрічі вихідних вони з командою провели гуртуючу родинну зустріч біля річки «Ветеранське коло», де залучили понад півсотні людей до активностей для відновлення — бугурту, настільного тенісу, стрільби з лука тощо. Євгенія Журавель продовжує щоденно допомагати людям відновлювати і душу, і тіло.
