У машині брудно, бо вона в мене робоча, —
говорить Сергій Кара, відчиняючи дверцята старенької Лади-«п’ятірки» журналістській команді «Експерт-КР». Ми приїхали до села Миролюбівка на Херсонщині, яке в березні 2022 року потрапило під російську окупацію.
Сергій Кара — староста сіл Миролюбівка та Трудолюбівка Нововоронцовської громади Херсонської області. Старостою він став 2 січня 2022 року, а вже через 1,5 місяці почалося повномасштабне вторгнення.
Зі слів Сергія, коли він приїхав після деокупації, у Миролюбівці було всього 35 людей. Пізніше жителі стали повертатися до села та йти до старости кожен і кожна зі своїми проблемами: у когось дах протікає, у когось вікон немає, а всім треба якось пережити майбутню зиму.
Люди були злі, я їх розумію. Але не все залежить від мене. Тоді до нас стала приїжджати гуманітарна місія «Проліска», надавали ремонтні набори, щоб люди могли понакривати зруйновані частини будинків. Потім підключилися благодійні організації ZOA та «Caritas», стали надавати допомогу, — каже Сергій.
Ми їдемо вулицями Миролюбівки, староста показує будинки, які відновлювалися після руйнувань. Деякі люди отримували гроші на відбудову від благодійних організацій, деякі — за програмою «єВідновлення».
В очі одразу впадає, що майже на кожному будинку встановлено прапор України. Сергій вказує на одну з хат і каже, що попри відсутність документів благодійні організації надали родині з маленькою дитиною кошти на відбудову.
Староста розказує, що невдовзі після деокупації в селищі створили комісію з питань відшкодування збитків населенню. Відповідно до рівня пошкоджень, будинки місцевих жителів отримували так звану «категорію». Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 726 від 24 червня 2022 року, до ІІІ категорії належать об’єкти, не придатні для використання за цільовим призначенням, ступінь та характер пошкоджень яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення. Люди, чиї хати віднесли до цієї категорії, отримали сертифікати на купівлю нового будинку чи квартири. Хоча деякі власники та власниці будинків із третьою категорією пошкоджень все одно подали заявки на «єВідновлення» та відбудовують свої хати, і таких у Миролюбівці близько 10.
Лише в 3 будинках з 210 по селу вціліли вікна, тому ці помешкання віднесли до першої категорії, приблизно 30-35% пошкоджених хат Миролюбівки зарахували до третьої, решта — до другої категорії.
До початку російської окупації в Миролюбівці мешкало 560 жителів, в Трудолюбівці 170. На сьогоднішній день у Миролюбівці проживає 240 людей, а в Трудолюбівці 80.
Ми під’їжджаємо до Миролюбівської школи, навколо якої понівечений зелений паркан майже лежить на землі. У будівлі нема частини вікон, подекуди зруйнований дах, побита цегла на ганку. Школа наразі відбудовується: уже майже відновлено спортивний зал, зроблено ремонт у деяких класах.
Сергій каже, що він вдячний благодійним організаціям, які постійно допомагають з відбудовою. Окрім школи та будинків, було відновлено будівлю фельдшерсько-акушерського пункту, де знаходиться і старостат села.
Після повернення люди почали писати скарги в різні органи, що в селі нібито безлад і безвладдя. Щоб це припинити, староста почав влаштовувати толоки: щочетверга людей кликали до центру села на колективне прибирання. На толоках люди спілкувалися, працювали, а після цього отримували гуманітарну допомогу.
Тут такі хащі були, непролазні, а тепер от, бачите, дитячий майданчик зробили, усе гарно. Коли люди відчули, як важко прибирати та доглядати село, у якому живеш, писати скарги перестали. Тим паче, під час прибирання я не стояв, не відпочивав. Я долучався до процесу разом з людьми та показував власним прикладом, що не боюся роботи, — сказав староста.
Журналістка запитує, що зараз для Сергія є головною метою. Староста відповідає, що наразі переживає за молодь Миролюбівки. Оскільки школа в аварійному стані, діти її не відвідують. Але їм потрібно розвиватися, спілкуватися. Тому Сергій та три його товариші, із якими колись разом займалися спортом, зараз навчають хлопців і дівчат волейболу. У селі працює Будинок культури, де діти навчаються танців та співу. До Миролюбівки стали приїжджати діти з прилеглих сіл, спілкуватися та грати з місцевими.
Якщо зараз з дітьми не займатися, то через рік-два вони поїдуть з села і забудуть його. А так, можливо, хтось залишиться, хтось буде просто пам’ятати. Якщо молодь залишиться — буде жити село, якщо всі виїдуть — не буде села, — підсумовує Сергій Кара, прощається з нашою знімальною групою і їде далі своєю старенькою «п’ятіркою» вирішувати проблеми двох сіл, Миролюбівки і Трудолюбівки.
