Що змінилося відтоді, як ми були у вас у 2022-му? — питаємо Дмитра Невеселого, міського голову Зеленодольська.
Ми відновили житло людей, фасади, поміняли опори освітлення, які були пошкоджені, наповнили вулиці квітковими насадженнями, які раніше були знищені внаслідок військової агресії, — відповідає Дмитро.
Вулицю реконструювали коштом міського бюджету, а будинки відновлювали і за бюджетні кошти, і за допомоги благодійних організацій. У Зеленодольську все відбудовується силами місцевого комунального підприємства або підрядними організаціями. Дмитро каже, що наразі людський ресурс обмежений, чоловіків у місті залишилося дуже мало.
Ось ми вже на центральній площі, від якої простягається відновлена вулиця. І хоча робота ще триває, і її багато, вулиця має справді гарний вигляд: оновлені фасади будівель пофарбовані у жовтий та зелений кольори, біля будинків — доглянуті квітники та нові ліхтарі освітлення. У ці будинки вже повернулися люди.
Від початку повномасштабної військової агресії у Зеленодольській територіальній громаді, за словами голови, лишалося 30% населення. На сьогодні повернулося вже більше 90% жителів, також приїхала значна кількість внутрішньо переміщених осіб, яких зараз у громаді більше двох тисяч. Деякі з них придбали житло, інші знайшли роботу і тепер працюють тут, а діти вже пішли до місцевих закладів освіти.
Ми називаємо їх не ВПО, а «наші нові мешканці», і ми дуже відкриті до людей, які приїжджають жити на нашу територію, — каже Дмитро Невеселий.
На центральній площі — палац культури, де працюють гуртки: хореографічний, музичний, вокальний. Будівлю відновлювали, але після чергових обстрілів тут знову пошкоджено вікна.
«Це культурне серце громади», — говорить про палац культури Дмитро Невеселий. У Зеленодольську декілька таких «сердець»: культурне, спортивне і серце «духовного відпочинку» — паркова зона та водосховище.
Поки купатися у водоймищі заборонено через наявність вибухонебезпечних предметів на дні. Але воно є важливим для населення, бо це єдине джерело з питною водою. Дмитро каже, що об’єм води для використання наразі дуже обмежений для всієї громади.
У парку відразу помітна робота працівників і працівниць комунального підприємства. Квіткові насадження, невеликі дерева та кущі просто ідеально доглянуті. Багато де підключений крапельний полив, а раніше все поливали тільки з машин. За словами Дмитра Невеселого, оскільки ресурс питної води обмежений, крапельний полив встановлюють для максимальної економії.
Підходячи до водоймища, ми відчули атмосферу курорту: позаду — зелена алея, попереду — блискуча вода. Дмитро розказує, що з водоймища було втрачено багато води. Раніше воно підживлювалося з Каховського водосховища. І лише на День міста, 11 вересня 2024 року, нарешті було запущено великий проєкт, який надав можливість заповнити канал і дати воду для підтримки функціонування водоймища.
Від паркової зони до водосховища ведуть сходи, до яких раніше підступала вода. Але на момент, коли ми були там, бачили тільки значно збільшений піщаний берег. Дмитро каже, що рівень води впав приблизно на два метри. Попри заборону знаходитися у воді, люди все одно купалися, плавали на байдарках та надувних матрацах.
Життя триває, і люди дуже цінують те, що можуть втратити, — говорить Дмитро Невеселий.
Журналістка запитує, що зараз найбільш хочеться донести до жителів та жительок громади. Міський голова ділиться, що його найбільше турбує згуртованість людей.
Першочергове, що нам потрібне, аби держава витримала, — це згуртованість. За ці роки повномасштабної війни відбувається розкол нашого суспільства всередині, і ту згуртованість, яка була на початку, ми, на жаль, втрачаємо. Громадянам складно зрозуміти масштаби викликів і навантажень, які зараз лежать на плечах влади. Але ми не можемо розказувати про все, бо живемо у стані війни.
Міський голова каже, що найскладніше впливати на виклики, які є найнагальнішими: водо-, електропостачання… І, можливо, людям варто на якийсь час спокійніше ставитися до незручностей через недоотримання цих послуг. Ці труднощі створює росія, яка руйнує наші ресурси та економіку.
Дехто вважає, що міський голова може просто відкрити сейф, взяти гроші і вирішити будь-яке питання. Але це так не працює, — сміється Дмитро Невеселий. Він каже, що його задача — зробити максимум для забезпечення людей усім необхідним.
Наразі необхідним є водозабезпечення. Зеленодольське водосховище було створене фактично на місці пустелі, і після його появи тут усе ожило. Тепер знову потрібно підтримувати цей стан, і для цього впроваджують довгострокові проєкти, на які потрібні гроші та час. Якщо залучати міжнародні організації, то це також потребує очікування результату від пів року до року.
У Зеленодольській громаді опалення забезпечується тільки за рахунок підприємства, яке внаслідок російської агресії було пошкоджене на 80%. Для розробки нового проєкту опалення були залучені фахівці з цієї сфери, і тепер потрібно шукати гроші для реанімації «теплового серця» Зеленодольська.
На жаль, близько 12 тисяч жителів можуть залишитися без опалення в цьому році. Ми над цим працюємо, і скоро будуть встановлені три модульні котельні, але це забезпечить лише 10% від того результату, який нам потрібен, — каже Дмитро.
Приблизна ціна реалізації проєкту становить 210 мільйонів гривень. Цей проєкт ніким не фінансується, тому зараз влада міста шукає необхідні кошти. У місті дефіцит бюджету становить 35 мільйонів гривень. Місцевий екологічний фонд також не може надати гроші, бо є суттєве обмеження щодо використання бюджету.
Прогулявшись парком до водосховища з Дмитром Невеселим і повернувшись на центральну площу, ми побачили фотозону. Синьо-жовте серце, маленька зелена тваринка з квіткою і слово «Зєлік». Чому «Зєлік»?
Так наше місто називають мешканці. А цей зелений персонаж був створений місцевою художницею, і тепер це символ нашої громади”, — усміхається Дмитро Невеселий.
Ми прощаємося, вирушаємо додому, забираючи в серці теплі розповіді про важливі місця Зеленодольська, які міський голова влучно назвав «серцями».
